Наукова школа Бориса Олексійовича Іванова
Борис Олексійович Іванов (нар. 22.12.1948) — відомий український фізик-теоретик, член-кореспондент Національної Академії Наук України, доктор фізико-математичних наук, професор, Лауреат премії НАН України ім. О. С. Давидова (2005) за цикл робіт «Вихрова динаміка магнетиків», Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2013 року за цикл наукових праць «Нелінійні хвилі і солітони в фізиці конденсованого середовища». У 2015 році Американське фізичне товариство присвоїло йому почесне звання «Видатний рецензент».
Борис Олексійович Іванов є яскравим представником всесвітньо відомої Харківської школи теоретичної фізики, заснованої Л. Д. Ландау. Наукова школа Б.О.Іванова спирається на традиції, передані йому його вчителем – видатним фізиком академіком Бар'яхтаром Віктором Григоровичем – учнем О.І. Ахієзера, Л.Д.Ландау і М.М. Боголюбова. Великий вплив на становлення Бориса Олексійовича мала багаторічна співпраця з А.М. Косевичем, а також з учнем Л. Д. Ландау І. Є. Дзялошинським.
Б.О. Іванов створив школу фізиків, яка здобула визнання не тільки в Україні, але і за її межами. Формування наукової школи Б.О.Іванова є результатом продуктивної творчої діяльності, коли, під час досліджень найбільш сучасних питань фізики, до роботи залучалася обдарована молодь із числа студентів, аспірантів, створюючи науковий колектив. Основу школи складають три покоління дослідників: засновник школи – його послідовники – учні послідовників. Під його керівництвом 17 вчених захистили кандидатські дисертації: А.Л. Сукстанський (1979), А.В. Зуєв (1982) , І.В. Бар’яхтар (1983), Н.В. Шахова (1986), Г.К. Оксюк (1990), О.К. Колежук (1991), К.А. Сафарян (1993) , А.Н. Кичижиєв (1994), Д.Д. Шека (1995), В.Є. Киреев (2002), І.А. Ястремський (2003), В. М. Муравйов (2003), Р. С. Химин (2009), П. В. Бондаренко (2013), С. А. Дзян (2014), Д. В. Філін (2014), А.В. Бондаренко (2019). Семеро його учнів стали докторами наук: А.Л.Сукстанський, І.В. Бар’яхтар, О.К. Колежук, Д.Д. Шека, О.В. Тартаківська, Ю.Н. Мицай і Ю.А. Фридман. Більшість з них стали самостійними вченими і плідно працюють в науці. О.К. Колежук був обраний членом-кореспондентом НАН України і займається, крім наукової роботи, ще і організацією науки в Україні. О.К. Колежук одержав високопрестижну європейську премію ім. В. Гейзенберга і став лауреатом Державної премії України у галузі науки і техніки. Доктор фіз.-мат. наук Д.Д. Шека, одержав премію НАН України ім. О.С. Давидова.
Іванов Борис Олексійович добре відомий як в Україні, так і за кордоном фізик високої кваліфікації та широкого світогляду, він активно й плідно працює в різних галузях фізики. В якій би галузі фізики він не працював - теорія магнетизму, нелінійна фізика, надпровідність, макроскопічне квантове тунелювання, нанофізика, - завжди він отримував піонерські, цікаві результати.
Б.О. Іванов провів ряд піонерських досліджень в області солітонної фізики конденсованих середовищ. Б.О. Івановим, в співавторстві з А.М. Косевичем та О.С. Ковальовим, відкрито та досліджено стабільні локалізовані двовимірні та тривимірні магнітні солітони - магнонні краплі (magnon droplets). Іванов Б.О. вперше описав тривимірні топологічні солітони та ефект спонтанного переходу радіального солітону в еліптичний. Нещодавно вони були виявлені у експериментах по збудженню солітонів у магнітних плівках спін-поляризованим струмом.
Б.О. Іванов виконав цикл досліджень по динаміці двовимірних солітонів (вихорів) у різних магнетиках. Він аналітично пояснив специфіку руху топологічних солітонів типу вихорів, виходячи з результатів отриманих моделюванням на суперком’ютерах Лос Аламоської Національної Лабораторії (США). Цей цикл досліджень здобув величезний резонанс, коли було розпочато дослідження розповсюдження магнітних збуджень у впорядкованих масивах магнітних наночастинок, так званих магнітних точок. Таки системи зараз розглядаються в якості найбільш перспективних матеріалів для систем запису та обробки інформації. Основним станом таких частинок є магнітні вихори. Б.О. Іванов першим передбачив збудження низькочастотних коливань з високою добротністю вихрового ядра в магнітній наночастинці. Це зараз є найперспективнішим методом створення наногенераторів НВЧ коливань. Вищезгалані результати були згодом підтверджені експериментально у багатьох роботах, виконаних у провідних наукових центрах світу. Про пріоритет Б.О. Іванова в цій області свідчать більш ніж 1000 посилань на його роботи, які присвячені динаміці вихорів у наночастинках.
У 1979 році Іванов Б.О. запропонував сігма-модель для опису антиферомагнетиків, яка зараз є основою сучасної класичної і квантової теорії антиферомагнетизму. Він показав, що навіть у макроскопічному об’єкті – солітоні, який містить тисячі спінів, існують квантові когерентні підбар’єрні переходи. Це передбачення відкриває нові можливості для створення суто магнітних елементів квантових комп’ютерів.
Останніми роками Б.О. Іванов активно включився у розвиток нового напряму у фізиці, фемтомагнетизму, який пов’язаний з можливістю надшвидкого маніпулювання магнітним моментом малих частинок за допомогою фемтосекундних лазерних імпульсів. Його роботи в цьому напрямку, виконані спільно з експериментальними групами з Європи і Японії, цитувалися вже більше 500 разів. Він брав участь у реалізації найшвидшого з відомих у світі на той час (2009 рік) «інерційного» механізму переорієнтації спінів у слабких феромагнетиків. Далі у 2012 році він запропонував обмінний механізм нелінійної еволюції спінів і тим самим пояснив спостереження по ще більш швидкого (за час порядку 2-3 пікосекунд) «переключення» магнітного моменту частинок ферімагнітного сплаву GdFeCo під дією лазерного імпульсу. Ці ефекти можуть стати основою підвищення швидкості запису інформації на магнітних носіях.
Борисом Олексійовичем Івановим опубліковано більше 300 наукових статей, 5 монографій (три - у видавництві «Наукова Думка», одну з яких перекладено англійською мовою, одну видано в «Springer - Verlag») і десять оглядів (в Phys. Reports, УФН, у ФНТ та у серії оглядів з фізики, що видаються видавництвом «Gordon & Breach»). Його наукові статті отримали більш ніж 8500 посилань у світовій науковій літературі з сумарним індексом Хірша 46 (станом на 2025 р.).
Як відомого фізика-теоретика його запрошують для проведення спільних досліджень до провідних закордонних наукових центрів, таких як університети Канзаса і Монтани, Лос Аламоська і Аргонська Національні Лабораторії (США), університети Нідерландів, Німеччини, Польщі, Чехії та Швеції, а також Центр Вищих Наукових Досліджень RIKEN і Університет Токіо у Японії. За наукові досягнення Іванова Б.О. нагороджено премією НАН України ім. О.С. Давидова за 2006 рік та Державною премією України у галузі науки і техніки за 2013 рік.
Б.О. Іванов багато років працював в Експертній раді з фізики ВАК України та був членом Спеціалізованих рад по захисту дисертацій кількох інститутів НАН України. Він був членом редколегії енциклопедичного словника «Фізика твердого тіла», який видано Академією наук України і в 2003 році було перевидано англійською мовою видавництвом “Аcademic Press”. Іванов Б. О. є членом Консультативної ради журналу "Фізика низьких температур" (м. Харків). Американське фізично товариство визнало його видатним рецензентом (Outstanding Referee) журналів, які публікуються цим товариством (Physical Review Letters, Physical Review та інші).
Протягом 40 років Б.О. Іванов читає курси лекцій з теоретичної механіки, фізики твердого тіла та фізики конденсованого стану, а також спеціальні курси з магнетизму і теорії солітонів на радіофізичному і фізичному факультетах Київського національного університету імені Тараса Шевченка, керує роботою дипломників і аспірантів.
Послідовники Б.О. Іванова, які продовжують і розвивають започатковані ним дослідження, є самостійними науковцями і вже самі очолюють роботи в окремих напрямках фізики твердого тіла, магнетизму, нанофізики та нанотехнологій. Борис Олексійович та його вихованці регулярно публікують результати своїх досліджень у журналах з високим імпакт-фактором, таких як Nature Materials, Nature Communications, Physical Review Letters, Applied Physics Letters, Physical Review та ін. Важливим також є те, що його учні вже мають своїх учнів, які плідно працюють на науковій ниві.
З першим учнем А.Л. Сукстанським та автором відкриття ефекту спін-трансферу Дж. Слончевськи, 1997 рік. Зліва напаво – Б.О. Іванов, М.В. Четкін, Дж. Слончевськи, А.Л. Сукстанський
З учнями Романом Химиним та Павлом Бондаренком (2-й та 3-й зліва), та іноземними колегами Василем Тиберкевичем та Мечеєм Кравчиком (крайні зліва та справ). Дрезден, 2009 рік.
З наймолодшим учнем А.В. Бондаренком, Стокгольм, 2019 рік. Зліва направо – Владислав Коренівський, Артем Бондаренко, Борис Іванов, Олена Гомонай, Гліб Каказей
З колегами з відділу 01, Інститут магнетизму, 2021 рік. На фото Б.О. Іванов, О.Ю. Салюк, Ю.І. Харлан, О.В. Тартаківська та В.О. Голуб.

